|
|
|
ЖАХЛИВА КРИЗА В ТВАРИННИЦЬКІЙ ГАЛУЗІ
|
|
|
ЗМІ
Наталія Куян, головний редактор журналу "Ефективне тваринництво", Україна
|
|
| |
|
|
|
Знов, як і минулого року, тваринники України вийшли для журналістів відомих телеканалів, газет та журналів з питанням, яке кожен рік стає нестерпним — контрабанда м’яса невідомої якості та у великих обсягах на територію нашої країни. На зустріч з журналістами прийшли Олександр Бакуменко (голова Ради директорів асоціації «Союз птахівників України»), Сергій Гнатюк (генеральний директор корпорації «Тваринпром»), Борис Данілов (генеральний директор ВАТ «Слобожанський») та Іван Томич (народний депутат України, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників).
Ця зустріч стала недоброю традицією в нашій країні, але цього року вона була викликана особливим цинізмом ставлення влади до своїх товаровиробників. Суть питання така: у 2006 році на територію України «легально» було завезено близько 230 тис. тонн м’яса та м’ясопродуктів (в тому числі в останньому кварталі — 96 тис. тонн) невідомої якості через так звані «вільні економічні зони» (ВЕЗ) Донецької області. І як наслідок — несплачені податки до Держбюджету на суму більше 930 млн. грн., а всі м’ясопереробні підприємства затоварені цією «продукцією». Спроби через суди примусити імпортерів сплатити податки ні до чого не призвели. Судова влада була на боці порушників закону, який не відносить групу товарів 1,24 до звільнення від оподаткування при імпорті (мито та податок на додану вартість). Таким чином, наслідки цих дій такі:
- бюджет не отримав близько мільярда гривень податків;
- вартість завезеної продукції не перебільшувала 2,5—3,5 грн./кг для м’ясопереробної промисловості (?!);
- якість продукції не відповідає жодним нормам;
- закупівельна ціна на м’ясо в Україні знизилася на 25 % для вітчизняного виробника, що призводить до вимушеної зупинки виробництва за умов прямих збитків.
Все це відбувається на фоні реального збільшення виробництва м’яса в Україні (в 2004 році — на 124 тис. тонн). Згідно планів 2007 року українські товаровиробники взяли на себе зобов’язання випустити на ринок додатково 150 тис. тонн м’яса. Це говорить про те, що в країні є повна можливість забезпечити населення високоякісним м’ясом без участі імпорту.
Але сьогодні м’ясопереробні підприємства не беруть українських тварин на переробку, або пропонують ціну 5,5—6 грн./кг, що нижче за собівартість. До чого це призведе? А до того, що товаровиробники зупинять виробництво, щоб не збільшувати збитки. Потрібно також додати, що більшість великотоварних виробників залучали дуже великі кошти по кредитах, які зараз вони не можуть повернути банкам. Крім того, селу не додали з Держбюджету’2006 600 млн. грн., а за I квартал 2007 року українське село взагалі не отримало ані копійчини. Інвестори, що повірили владі, тепер залишилася сам-на-сам з проблемами, з яких немає виходу.
Олександр Бакуменко з болем в голосі говорив про це на початку прес-конференції. Інший учасник розмови, Борис Данілов, наводив жахливі факти щодо розвитку сільських регіонів, долі селян, які тільки-но почали ставати на ноги. Тільки за один рік кількість робочих місць в тваринництві збільшилась на 7,5 тисяч. А зараз пан Данілов як керівник найбільшого свинокомплексу вперше за 4 роки виплатив лише 40 % заробітної плати працівникам «Слобожанського».
Іван Томич підсумував прес-конференцію звинуваченням виконавчої влади у бездіяльності та небажанні опікуватися проблемами свого народу та інтересами держави. Все, що завгодно, цікавить нинішній уряд, тільки не стан справ в Україні. Немає сумнівів в тому, що комусь вигідна ситуація, в якій «чим гірше — тим краще». Доки ще це триватиме?!
|
|
|
|
|
|
|
